Юлія Паєвська (Тайра):
“Моє серце як попіл. Мені болить за кожну жертву цієї війни, це іноді нестерпно і я задумалась, чого насправді хоче росія, вбиваючи цивільних, катуючи полонених і знищуючи міста? І як цьому протистояти.
Ось трохи моїх роздумів, як психолога, що стануть у пригоді для цивільних в першу чергу.
Про це вже говорено багато, але я нагадаю:
Це не хаос. Це система.
З погляду сучасної військової психології, дії росії – це класична стратегія тотального психотерору. Їхня мета не просто перемогти фізично.
Їхня мета – знищити, зламати нас як колективну особистість.
Працює це так:
Системне насильство = атака на ідентичність
Катування, обстріли, удари по лікарнях і школах – не помилки. Це технологія стирання суб’єктності.
У психології це називається дегуманізаційною практикою: жертву знецінюють, змушують мовчати, змушують зрадити себе – аби перетворити її на об’єкт.
Обстріли – це масове насильство над психікою
Це не лише страх. Це спроба прищепити:
- вивчену безпорадність («нічого не має сенсу»),
- травму майбутнього («немає що берегти»),
- втрату горизонтів («ніколи не буде інакше»).
Це форма масштабного психологічного контролю.
Полон – лабораторія терору
Я це бачила особисто.
Вони не хотіли «розкриття інформації». Вони хотіли, щоб ми зрадили себе. Щоб кричали те, що вони скажуть. Щоб відчули себе порожніми, без голосу, без сенсу.
Але навіть у найтемнішій точці можна чинити спротив – диханням, словом, поглядом, іронією.
Це дуже небезпечно і я рада що наше суспільство виказує надзвичайну стійкість, і буде ще більш стійким, якщо усвідомить цілі та засоби ворога.
Як цьому протистояти
Раджу як психолог і як людина:
1. Зберігати чітке “Я”
- Не визначай себе через страх, втому чи біль.
- Пам’ятай: твоє ім’я, твоя історія, твої цінності – недоторканні.
- Навіть у нелюдських умовах можна залишатись людиною – і це сильніше за зброю.
2. Називати речі своїми іменами
- Це не “жахи війни”, це організований терор.
- Це не “трагічна випадковість”, це методика насильства.
- Не давай їм змінити мову. Слова – перша лінія оборони психіки.
3. Бути частиною зв’язку
- Залишайся у контакті з близькими, побратимами, своєю спільнотою.
- Ізоляція – головний союзник терору. Спільність – його антагоніст.
4. Будувати майбутнє навіть під обстрілами
- Плануй, мрій, працюй, учись. Це не втеча від реальності – це її відновлення.
- Кожен акт творчості, кожен сміливий вибір – це удар у відповідь.
5. Вчитися саморегуляції
- Різноманітні практики, контроль над тілом, рефлексія – це не “слабкість”, а зброя.
- Людина, яка вміє керувати собою – не може бути зламана повністю.
Росія воює проти здатності людини бути собою.
Але ми – вже вижили. Ми – вже сказали. Ми – ще тут.
І це означає, що головне ми вже виграли. Ми готові битися за нашу землю і наші домівки, за своїх рідних!
Бо людина, яка зберегла себе під час катастрофи, стає джерелом світла, що не вмирає – навіть у мороці.”
