Військові FPV дрони-камікадзе – це не черговий новий підхід чи зброя, це революція у військовій справі. Старі доктрини більше не діють.
Генералам НАТО ще доведеться усвідомити всю глибину змін. Єдині, хто сьогодні вдосконалюється на терені FPV, – це армії України та Росії.
Фактор FPV неможливо обминути точковими рішеннями або ігнорувати його (ціною втрат, наприклад), оскільки він повністю змінює саму основу тактики.
Феноменальна ефективність FPV обумовлена поєднанням відразу кількох факторів: дешевизна, фантастична точність та дальність – десятки кілометрів.
FPV надають унікальну можливість концентрувати масу вогневого ураження (використовуючи “зграї” FPV) при збереженні децентралізації власних сил.
Окремо слід відзначити FPV на оптоволокні, які на даному етапі ніяк не зупинити, крім знищення самого оператора.
FPV унікальний тим, що оператор перебуває у максимальній (щодо масштабу війни) безпеці, і його вкрай складно виявити.
Невеликі дрони та FPV порушили головний фундамент класичної військової думки – концентрацію зусиль та маси на конкретних ділянках. На сучасному полі бою ви не можете розгорнути та сконцентрувати сили більші, ніж рота.
Оборона більше не може спиратися на концентровані укріпрайони. Архітектура сучасної оборони – це децентралізована та глибока мережа позицій, включаючи велику кількість хибних позицій та обманок.
Змінюється і тактика атакуючого – це опора на невеликі тактичні загони, які просочуються в глибину порядків оборонця, витягуючи “стрілки” (українці це називають “пісюнами”).
Наступ тепер спирається на концентрацію вогню та засобів ураження, а не на концентрацію сил та маневр. Це призвело до того, що наступаючий просувається вкрай повільно, оскільки спирається на малі загони.
Будь-які передові логістичні центри чи штаби перетворюються на смертельні пастки через свою громіздкість.
Рішення для логістики – децентралізація, а для командування – перехід під землю та опора на провідний та супутниковий зв’язок.
Революційною зміною є зміна самої архітектури лінії фронту – тепер це 40-кілометровий “кратер смерті”, де перебування на відкритому просторі хоча б 15 хвилин призведе до неминучої загибелі.
Грамотне комбінування сил у рамках загальновійськового бою – авіації, артилерії та мас FPV разом із наземними силами – може призвести до тактичних успіхів.
Повітряну перевагу тепер теж треба розділяти. Тому що ця перевага мало впливає на простір “кратера смерті” в 40 км на фронті, – саме те, що зветься новим простором малої авіації.
Недалеко той день, коли ми побачимо запуск повноцінних роїв дронів з оптоволокном та керованих бойовим ШІ. Це відмінить потребу у великої кількості операторів.
Таке становище ставить питання про місце людини у поєднанні “людина-машина” на майбутньому полі бою.
Сучасна армія має зробити буквально стрибок у цій галузі та впровадити FPV-дрони у всі підрозділи армії. Також потрібен злам усіх бюрократичних обмежень, що перешкоджають цьому.
Безпечність та ігнорування цієї технології призведе до того, що буде заплачено подвійну ціну. Йдеться саме про революційну технологію, а не про другорядне явище.
Яків Бенжо
генерал-майор запасу армії Ізраїля
Переклад з івриту та коротке викладення – Ігаль Левін
